(Нар. 1930)
Ты вновь пришла, задумчивая муза.
Не бойся, не ищу себе покой.
Плывёт над миром осень, как медуза,
И мокрый лист блестит на мостовой.
А ты едва обутой ходишь исстари.
Твой плащик словно падает с плеча.
О, как ты шла, в такую слякоть, издали,
Одна, сквозь тьму, из прошлого в сейчас!
Была ты во Вселенной или в Спарте?
Каким векам маячила во мгле?
И по какой невыверенной карте
Находишь ты поэтов на земле?
Ты долю, а не рифмы им диктуешь.
Твоё чело – обитель их огня.
И не всегда ты лучшего целуешь.
Благодарю, что выбрала меня.
Ти знов прийшла, моя печальна музо.
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
і мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.