***

Ирина Янович
Кава на столі така холодна,
Руки теж уже не відігріти.
Я була твоя, така не втомна ,
Зараз же не знаю як з цим жити.
Перехожі більше не цікавлять,
Погляд я ховаю в синє небо.
Знаю, я була така не вдала,
Але ж більшого мені давно не треба.
Розійдемось, знов перехворієм,
Тиждень, місяць, може навіть вік.
Але знаю, іншого не треба,
Бо ти спавжній, кращий чоловік.

 20.11.2013 г.