самотність накида кайдани,
а хтось за ґратами своєї ж правди
кидає совість у смітник,
сумують переповнені вокзали:
хтось розлучається на мить,
а інші - від'їжджають назавжди.
а хтось малює на папері осінь,
червону, жовту, золоту,
для когось не настане зовсім,
для інших - промине в жалю,
для когось випаде ще ранніми дощами,
для когось гратиме коханням
на клавішах печальної душі,
я мабуть більше не романтик,
скидаю з плеч цей дар тяжкий.
_________________
а осінь ламає коханню ребра,
вичавлює душу ніби мокрий одяг,
а сонце для когось уже не сходить,
бо він безнадійно хворий,
і ступає назустріч тиха зима,
цілує вітром, ховає в сніга...
кохання, - а що з ним?,
-його нема.