***

Богдан Замятин
Тужить серце моє сьогодні на крилах пісень
Я полинув в край надії і світлого щастя
Занапастив себе недолею я зустрічаю день
Лунають голоса і осіннє падає листя
Що обгортають землю люті стихії
Я до тебе іду я полинув в думках
Мені знов про щастя прошепчуть мрії
Коли я буду стояти в сльозах
і марити буду тобою у снах
З осіннім сонцем що грає промінням
А я залишусь останім творінням
На твоїх мальовничих устах