Посеред загублених мрій
Існує острів – Пам’ять!
Думка про нього
Зворушує тишу,
А іноді так:
У перевтілені часу,
У сутіні серед заграв життя
Прокидається увесь Світ!..
І ми повертаємось у країну минулого –
Нашого дитинства,
У Час змін буття,
До Величної Любові Серця,
Пристрасної чуттєвості Душі
Сприйняття світу
І над свідомості людини…
Ми пливемо на човнах Долі,
Змінюємо човни на крила, і
З усамітненим поглядом Істини
Долинаючи мовчки майбуття,
Робимось інакшими,
Не схожими на себе самих:
З думками і мріями,
З гріхами та каяттям
До переходу по між світами
Крізь тунель забуття –
Прямуємо на Світло!..
Оте сяйво невідомого,
Що надсилає нам – Віра!..