-Чи є у квітки сенс життя?
Питає працьовита бджілка..?
-Яке ж воно, життя-буття?
І хто правий? А хто …мурзілка..?
Та сам уважно подивись,
Як ділиться все «a priori».
Квітка з'явилася колись,
Щоб здивувати нас на морі!
Не тільки море, гори теж,
Долини, луки і ліси.
Краса її не має меж,
Планеті молодість дали!
Вона уквітчана садами,
Прекрасна молодість душі!
І бігають малята й мами,
Й вінки з квіток на голові!
Все сяє й світиться від щастя!
І це проста, земна краса…
Але секрет який..? Без бджілки
Знов не народиться вона..!
Ось це і є ЗАКОН ПРИРОДИ.
Бджола без квітки нікудИ.
Але буває з непогоди
Багато виросте біди…
То небо стогне і ридає,
Й кидає смерчі, ураган.
Але Земля все ж виживає,
Й народжується так туман…
А потім… сонечко з росою…
На квітах граються вони. ;
Й шепочуться поміж собою,
Чекають повені з луни..! ;
Примітка:
Априори (лат. a priori — буквально «от предшествующего») — знание, полученное до опыта и независимо от него (знание априори, априорное знание), т.е. знание, как бы заранее известное. Этот философский термин получил важное значение в теории познания и логике благодаря Канту. Идея знания априори связана с представлением о внутреннем источнике активности мышления. Учение, признающее знание априори, называется априоризмом. Противоположностью априори является апостериори (лат. a posteriori — от последующего) — знание, полученное из опыта (опытное знание).