Ти від мене підеш, і в сьогодні повернеться вчора,
тільки голос твій ніжний залишить свій слід…
І закотиться в тріщинки серця, мов бісер,
Твій щирий і милий, мій улюблений сміх…
Потьмяніє в душі, наче зорі на небі ванільному з ранку…
А так хочеться вмитись… солодким і ніжним світанком…
Написати рядки: «за тобою нестримно скучаю…
Ти приїдь…ти прийди»…а думки: «тебе лагідно я обіймаю»…
Та чи стануть помітні мої мрії в рядках на папері…
Ти пішов…і назавжди…назавжди закрив усі двері…
А душа?... Там осіла страшна порожнеча…
Там лиш біль, туга й смуток, печаль і нестача…
…Ти від мене підеш, і в сьогодні повернеться вчора…
Непомітно хай зникне мій звично-настирливий страх,
Що боялась зостатись без тебе… боялась до болю…
…Відчуваючи присмак цілунку…на своїх застиглих губах.