Дубы, спасибо вам за чудо-осень,
За отлетанье радости и птиц,
Наверно, я затуркана не очень,
Что слышу шорох княжих багряниц.
Моя княгиня! Тихо умираешь,
Поднявши вверх уставшее лицо.
Я плачу, слёз поток не вытираю.
Дубы, спасибо от меня за всё.
Старі дуби, спасибі вам за осінь,
За відлітання радості і птиць.
Ще,певно, я затуркана не зовсім,
Що чую шурхіт княжих багряниць.
Моя княгине! Ти ідеш вмирати,
піднявши вгору стомлене лице.
Я плачу й можу сліз не витирати.
Старі дуби, спасибі вам за це.