Оригинал:
Ти знов прийшла, моя печально музо,
Не бійся, я не покладаю рук.
Пливе над світом осінь, як медуза,
І мокре листя падає на брук.
А ти прийшла в легесеньких сандаликах,
Твій плащик ледь прип'ятий на плечі.
О, як ти йшла в таку негоду, здалеку,
Така одна-однісінька вночі!
Ти де була, у Всесвіті чи в Спарті?
Яким вікам світилася вві млі?
І по якій несповідимій карті
Знаходиш ти поетів на землі?
Ти їм диктуєш долю, а не вірші.
Твоє чоло шляхетне і ясне.
Поети ж є і кращі, й щасливіші.
Спасибі, що ти вибрала мене.
Поэтический перевод с украинского:
Ты вновь пришла, моей печали муза,
Не бойся, я не опускаю рук,
Плывёт над миром осень, как медуза,
И тает на брусчатке листьев звук.
А ты в сандалиях вернулась лёгких,
Твой плащик тонок, еле различим,
О, как же шла в ненастье, издалёка,
Одна ты, одинёшенька в ночи!
Откуда ты, из Космоса, из Спарты?
Каким векам светила ты во мгле?
И по какой нерукотворной карте
Находишь ты поэтов на земле?
Ты не стихи диктуешь им, а долю.
Твой лик исполнен чести и огня.
Поэты есть счастливей и достойней.
Спасибо, что ты выбрала меня.
--------------
Картина донецкого художника Александра Болотова "Дождь"