Больше всего я хочу прийти к тебе и лечь рядом.
И знать, что у нас есть завтра.
Мацуо Монро «Научи меня умирать.»
Приходити до тебе щоночі,
Щоб впевнитись, що ти добре спиш:
Що міцно заплющені твої очі,
Що біля вікна опівніч ти не стоїш.
Що тобі сниться крізь темряву?
Ти бачиш тернисті дороги, котрими до тебе я йду?
Відчуваєєш, як довго чекаю тебе тут – наяву?
Щоб тобі жахи не снились, я сама їх втоплю.
Проходити до тебе щоранку.
Готувати каву і подумки цілувати у лоб.
Ти прокинешся – тільки слід мій на ґанку,
Навіть двері не скрипнуть, лише приглушене «Хлоп».
Ти відчуваеш запах моїх парфумів?
Той солодкий аромат минулого нашого,
Що навіює не одну сотню думів.
Чи побажаємо один-одному майбутнього кращого?
Приходити до тебе щодня.
Бачити, як проходять твої найсіріші будні.
Знаєш, я, мабудь, дійсно не доля твоя,
Але хвилини без тебе занадто скрутні.
Йдуть століття, згори перший сніг спадає,
Мої пальці виводять на твоєму вікні:
«Я хочу прийти до тебе, поруч лягти,
Але знаю, що завтра у нас немає.»