Усе було… Був страх… Багато страху…
І ран багато, в серці і на тілі…
Приреченість, готовність йти на плаху,
У істини вбиратися поцвілі…
Усе було… Я так уже звучала,
В безпам’ятстві ховаючи минуле,
Майбутнє навіть в сни не загортала –
Боялась, що засвітиться поснуле…
Усе було… Я вже була такою –
Єством, подертим пристрастю у клоччя…
Я вже бриніла болісно сльозою,
Боялася наскрізно – дні і ночі…
Усе було… Було так, наче вчора,
Затемнення, навіяне у Душу…
Тепер я – вільна від обіймів горя…
Тепер я в Світлі… Я світитись мушу…
22.12.2014