***

Нас було троє, а, може, четверо, я не пам'ятаю.
Я був слабкий, а вона с тобою сильна, наче вітер.
Четвертий той любив мене навчати,
А я вже й так забув багато клятих літер.

Вона була спочатку - кохання с перших кроків,
А він моє життя, напевно загубив.
А потім зникла мила і я знайшов її,
Що милу в своїх думках я взяв і просто вбив.

Я жив так дуже довго, вірніше виживав.
Так, я посміхався, і навіть не страждав із ними.
Я був і з нею, з ним я мандрував,
Але без милої вночі я рушив стіни
І розумів - вони мій білий прапор,
Вони мої у полі зниклі міни…

…Я спав с тобою, сплю і з ними.
Я цілував твої і їхні зраджені вуста.
Я забувався з ними в тій квартирі,
Де свою цноту я тобі подарував.

Мене від себе просто нудить,
Але від тебе нудить набагато більше!
Тебе так вдарити у серце мене крутить,
Але ти б'єш мене у самі мізки!

Я прошу тебе зникни з моїх думок,
І зникни з грішної душі моєї,
І зникни ти з вірша із цього,
І з тих, що я присвячував лише тобі одній...