Лише сумні пісні співає дощ.
Застигле місто геть не ворухнеться.
Зима осіння третій тиждень… Що ж,
Під Новий Рік можливо все, здається?
Ми припинили мріяти давно,
Бо хтось сказав, що це вже не сучасно,
І «хеппі–енд» – в казках або в кіно.
Ми ж – реалісти. Нащо нам прекрасне?
Минають тижні, місяці, роки…
Проходять повз найважливіші миті.
Сучасний ритм прощає помилки,
Чи ж вибачиш собі духовні злидні?
Чи ти колись світанок зустрічав?
А чи до хмари мріяв доторкнутись?
Або по зорях долю впізнавав
І довго потім ще не міг заснути?
Скінчиться дощ. Залишиться роса.
Зима весняна сонцем усміхнеться.
Ви не втрачайте віру в чудеса!
Під Новий Рік можливо все, здається.