Я потону в твоїм полоні
Ну а душа згорить до тла
Подорожуючи в вагоні
В метро немає твого світла
Чому життя вбиває серце?
Навіщо рвати на шматки?
Чому без тебе пульс не б’ється
Навіщо розкидали ті сітки.
Взявши в полон на груди
Вбивали нас ми знов і знов
Поки живем по куди
Поки ллється наша кров
На попіл впали опаливши
Крила наших почуттів
Якщо і дихаєм то тише
Тише твоїх, моїх слів.