Біля хати у селі ріс старенький дуб,
Зажурився , помирає , став сухим , як зруб.
Не тому , що із літами часові скорився,
Не тому , що на землі рости заморився…
Господарі молоді все розпланували,
По своєму – сокирою кору обтесали.
Вже забулось , що ще вчора силоньку просили,
Тепер заганяєте живцем до могили.
Та я ж хату ніжно – ніжно обіймав гіллям,
Чому ж став обузою , горою з сміттям?
- Затіняєш сад від сонця , подвір'я і хату,
Листя осінню гребти з-під тебе багато.
- Затіняю? Родить сад , милуються квіти,
Граються , сміються біля дуба діти.
Гойдалку у літку на гілках робили,
Пташки пісеньку співали , ще й гніздечко звили.
Скорений стою . Табличка : «Продаю на дрова» !
Поселилася нажива, пісенька не нова.
Постривайте , на заваді тут я не один.
З дому виганяє батька ріднесенький син.
Узяв батька син за воріт , трясе як горіх,
Чи то світ перевернувся ? То ж великий гріх!!!
Віддав старий любов , хату – пора помирати,
А хотілося спокійно віку доживати.
Вигнав. Стоїть старий, підпирає дуба.
Ще торік померла його жінка люба,
Не дожила до такого , то може і краще…
Не віриться і самому у таке нізащо.
За таке осудять , сину, на селі по людях.
А серденько б'ється , аж щемить у грудях.
Та що там – по людях , Бог усе те баче!
Стоїть старий і навзрид під тим дубом плаче.
А якже , синочку , батьківське плече?
Підлість витанцьовує гроші над усе.
Не чекав він , Господе , удару такого,
Зупинилось сердце назавжди в старого.
Нехай син не думає, що все так минеться,
Старість і до нього колись добереться.
Каяття ще прийде! Вороття не має!
Батько у сирій землі лежить, спочиває.
Совість , гідність , розум - прошу не втрачайте,
Як годиться за батьками , діти доглядайте.
Цінуйте , доки живі , матінка і тато,
Кажуть люди , що за все є в світі розплата.
- Який був же я дурний , - бідкається син ,
Стоїть немічний, старий , підпирає тин.
Дочекався , за провину сам під тином згину,
Приклад я колись подав вже своєму сину.
Ото ж воно таке і є , що маєш то маєш,
Яке сіяв насіннячко – таке й пожинаєш,
Покаятись , звісно , можна… вороття не має ,
Сира земля за батьками давно доглядає.
- Пам'ятаєш , казав батько- краще б мені вмерти,
Як ти вигнав. Чи то так ? Не знаю відверто.
Одне прошу , діти – не гнівите Бога,
В старості і без гріха терниста дорога
15 грудня 2014р.