***

Моя спокуснице, моя жіноча доле,
солодкі весни пред тобою - сірість,
коли кохаєш - жадно і до болю.
Коли шукаєш у очах єдиність.
Зеленим розквітає серце нині
і створює страшний оксиморон:
Палахкотить,клекоче в сніжну днину
кохання без табу і забобон.
Легкий ти, легко жити невігласі,
закоханий в тепло - узимку спиш.
А я літаю в небі на Пегасі
і бачу, як мене земную сниш...