Що коштує моя любов? – нічого.
Вона як скорений титан богами вбитий в дно.
На ярмарці в жида і то даремно
Лежить на лаві вмотана в брудне рядно.
Вона й мені не треба, лиш плутає мої думки
І гострим лезом проти шиї
Пуска мені мої гріхи
Спокутані що довго ще не будуть
Бо сам привчив добро чинить
І так грішу і мушу вбити
Й на це вже є аж ціла мить.
Корисно думать про багаття,
Коли на дворі дощ й гроза гримить.
Любові не цураюся бо знаю
За неї треба горем заплатить.