Струмок і копанка... за яром гай,
Та струни осені дзвенять в печалі
Ти наодинці при свічах згадай
Те щире літо, що з тобою знали.
Згадай моє волосся і слова,
Тендітні губи, що шептали тихо.
Кохали доти, як чужа молва
Не розірвала наш зв’язок на лихо.
Струмок живий, за яром гай,
Вітри шалені там дзвенять щосили.
Струнку калину між дощів згадай,
Кохання наше, те, що ми згубили.