Читаючи твої вірші,
Я знову й знов кудись зникаю.
Неначе ліки для душі –
Я вранці й ввечері приймаю.
Блукаючи поміж рядків,
для себе рідне щось знаходжу.
І розмірковуючи над цим,
хвилини в роздумах проводжу.
«Це все натхнення», – кажеш ти.
І Я погоджуюсь с тобою.
Щоб написати такі вірші,
потрібно жити лише любов’ю.
Я, підсумовуючи це,
банальну фразу хочу сказати.
Що, незважаючи на все –
«Поет, продовжуй писати!»