Лиши мене надії, зостав у прірві почуттів,
Закрий у кімнаті, холодній як лід,
Заховай мене туди, де буде мій світ,
Той, де я тебе зустріти зумів.
Не забувай мене, час від часу споглядай,
Як я живу, сумую чи вірші тобі пишу,
Чи може я вже охолов в кімнаті тій,
Й душу ту остудив, якою захоплювалась колись.
Мабуть, в моїх очах давно погасли вогні,
В яких кожен хотів бачити чудесний світ,
Мене кудись понесли зрадники вітри,
Які забрали наші божевільні мрії.
06.12.2014 р.
© Владислав Танцюра