Перевод на русский язык:
http://www.stihi.ru/2015/01/01/2875
ПРО СЕБЕ
Я розчаровуюсь все більше
Перед найглибшим чаруванням.
Моя уява — це не вірші,
Це не пасивне споглядання.
Майбутнє — центр думок, настроїв,
Майбутнє — збіг життя і марень,
Пройшов немало гір і зломів,
Я їв і галушки, і камінь.
Піти у подорож самому?
На горизонті безліч хмар.
Не довіряю я пікому —
І футурист,
і антиквар.
В собі знайду найбільшу силу,
Щоб без підручників і взорів
Розворушить в степу могилу,
Перепливти чужинське море.
10. V. 1916. Владивосток
3 циклу «Осіння рана»
Читати далі М. Семенко — Риси гір
http://www.stihi.ru/2015/01/01/2960