я прийду увечері,
заховаюся в чашечку з порцеляни
і блаженно зітхну,
що більше нікуди не маю бігти.
я знов відхилю рішуче
його залицяння,
лишивши на стінах під*їзду
сліди від червоних нігтів.
пальці будуть плести мереживо,
а душа забажає зброї.
я вперше до сліз перед кожним вибачусь,
тільки всі почують "пішли ви!..".
ніж сидіти у пеклі й слухати,
як моє алтер-его збоїть, -
хлопчику мій, ліпше вибери ту,
з ким ти справді
станеш
щасливим.