Валео Лученко.
СТРАННЫЕ ЛЮДИ.
Глеб Ходорковский - перевод.
Неизменны лишь постоянные изменения. Текут воздух, вода, грунты,меняется даже камень, но только боги сумеют это заметить.
Память, такая нестойкая у человека,но как-то держит совместно какую ни есть жизнь. Мы постоянно двигаемся куда-то,даже когда спим. Вспыхивают синим нейронные сети, переключаются синапсы, возбуждение растекается по коре, как круги по воде.
Одинаковыми мы не бываем никогда. Иногда мне кажется, что это - величайшее чудо, что мы такие сильные, что всё ещё мы живы.
Нам хочется счастья, мы жаждем воли. Мы, те, кто проснулся,вышел из анабиоза и выпил стакан живой воды. Суперпозиция волн, голограмма. И никто тебе определённо не скажет, не побег ли это в очередной новый сон
Истекает время, отпущенное наблюдениям. Пора действовать. И ты действуешь. Сидишь над рекой, слушаешь как шелестит сухой камыш. Вдыхаешь запах прелых корней
аира, следишь за поплавком. Действуешь. Погружаешься в себя. Посторонним кажется,
что ты просто спишь...
А где-то наи юго-востоке стеною падает дождь. Растёт бамбук,, оплетают лианы забытые Богом мост и город, построенные во славу Его.
Странные люди: что они могут знать о Боге?
* * *
Дивнi Люди
Валео Лученко
Незмінність - лише у постійних змінах. Тече повітря, вода, ґрунти. Навіть каміння тече, але це помітить можуть лише боги.
Пам'ять така нетривка в людини, але тримає до купи яке_не_яке життя. Ми рухаємось кудись невпинно, навіть коли спимо. Спалахують синім нейронні мережі, синапси перемикаються, збудження розходиться по корі, ніби колами по воді.
Ми не буваємо однаковими ніколи. Іноді мені здається, що це - велике диво, що ми такі дужі, що ми все ще живі.
Ми хочемо щастя, прагнемо волі. Ми, ті, хто прокинулись, вийшли з анабіозу та випили склянку живої води. Суперпозиція хвиль, голограма. Ніхто не скаже тобі достеменно, що це не нова втеча в черговий сон.
Час споглядання уже витікає. Діяти треба. І ти дієш. Сидиш біля річки. Слухаєш, як шелестить очерет сухий. Нюшиш зіпріле коріння аїру, зориш на поплавок. Дієш. Занурюєшся в себе. Стороннім здається, що просто спиш...
А десь на сході південнім падає дощ стіною. Росте бамбук, ліани заплітають покинуті Богом міст і місто, яке побудоване аби його прославляти.
Дивні люди: що вони знають про Бога?
© Copyright: Валентин Лученко, 2014
© Copyright: Валео Лученко, 2014
Свидетельство о публикации №114123106278