Днём, как летом, вечереет - осень.
В склепе ночи нет совсем тепла.
Выдут утром яблони, что лоси,
Ветви, как рожища дыбала.
Пейте воду, что пока ласкает.
Лоси, лоси, хрумкайте траву.
Мысли так печаль прополоскала,
Что, как сад, под ливнями живу.
Ой, живу вполголоса, вполсилы.
Счастье, где ты скрылось в бездне дня?
Сколько бела цвета обтрусили,
Сколько яблок продали с меня?
Вдень ще літо, а надвечір - осінь.
В склепі ночі похорон тепла.
Вийдуть в ранок яблуні, як лосі,
Розсохаті роги дибала.
Пийте воду, поки ще ласкава.
Лосі, лосі, жумрайте траву.
Так думки печаль прополоскала,
Що, як сад під зливою живу.
Ой, живу, впілголосу, впілсили,
Відкладаю щастя - на коли?
Скільки цвіту з мене обтрусили...
Скільки яблук з мене продали?