СЛЬОЗИ ВЕТЕРАНА
Там, де Львівської Ратуші вежа
Величаво над містом стоїть,
Де церковні шпилі обережно
Підпирають небесну блакить,
Там, де музика ллється органна,
Надає юнакам наснаги,
Де на площі чотири фонтани,
Прикрашають античні Боги,
Де у пишних суконках панянки
Карамель дітлахам продають,
До вершини “Високого замку”
Серпантинові стежки ведуть,
Коли люта зима відступила,
Коли квіти цвіли запашні,
Від дзвінкого пташиного співу,
Став величнішим Львів навесні,
Коли білим святковим намистом,
Прикрашала каштани весна,
Там, у дивному, славному місті,
Мала місце подія одна...
Теплим ранком, дев’ятого травня,
Ветеран фронтовий крокував.
Своїх друзів пригадував давніх,
З ким пліч-о-пліч колись воював.
Як у сутичках на смерть стояли,
Не шкодуючи власних голів.
І як матері гірко ридали,
Над могилами рідних синів.
Як боровся він за Україну,
Проти зграї нацистських вовків.
Та під шквалом снарядів дитину,
На руках крізь вогонь виносив.
Так прийшов він на “Марсове поле”,
Не забракло ще дідові сил.
Там міліція стала півколом,
Не пустивши його до могил.
Їм нацисти сховались за спини,
Покрививши від люті лице.
Відпускаючи лайку відбірну,
В ветерана влучили яйцем.
Величали Бандеру Степана,
Їх захриплі від крику баси.
Та зухвало кляли ветерана,
Верещали на всі голоси.
До старого бійця підскочивши,
Легінь стрічку смугасту зірвав.
Та старанно її підпаливши,
На траві сміючись розтоптав.
А міліція мовчки стояла,
В них байдужість була у очах.
А в беззахисного ветерана
Гіркі сльози текли по щоках...
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(листопад 2014)
В цивілізованих державах 9 травня вважається святом. Люди щиро вітають ветеранів Великої Вітчизняної війни з великим днем Перемоги над фашистськими загарбниками. Але в духовно відсталій Україні усе навпаки.
2011 року у місті Львові нацистські недобитки, на очах в байдужих правоохоронців, ветеранів били та принижували. Ці виродки зривали з літніх людей георгіївські стрічки, кидали в них каміння та розтоптували вінки.
Народ України ще довго буде розплачуватись за свої гріхі…