ВІДПОВІДЬ Анастасії Дмитрук на вірш "Никогда мы не будем братьями"
Ти Росію недругом побачила.
Ворогами росіян призначила.
Ти казала: “Нам не бути браттями,
Ні по Батьківщині, ні по матері.”
Не приймаєш їх ріднею кровною,
А російською щебечеш мовою.
Ти, напевно, нехтувала школою,
Бо не знаєш нашої історії.
Українці, білоруси, росіяни,
Ми одна родина! Ми — слов’яни!
Жили разом в мирі, родичалися.
Поки ви, фашисти, не втручалися!
Лютою ненавистю поглинуті!
Ніби дикуни недорозвинуті!
Що для України ви будуєте?
Тільки все ламаєте, руйнуєте!
Кров свого народу проливаєте!
Та Бандеру вбивцю величаєте!
Називаючи себе великими,
Вчинками знеславилися дикими!
Підлі, кровожерливі чудовиська!
На весь світ ганебне посміховисько!
Стали на своїй землі чужинцями.
Нелюдами! Недоукраїнцями!
Вам не бути українцям браттями!
Ні по Батьківщині, ні по матері!
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(листопад 2014)