ЛИСТ ДО СВЯТОГО МИКОЛАЯ
Прийшла зима, північна королева,
В мережевому білому вбранні.
Малює візерунки на вікні,
Перетворивши в казку місто Лева.
У білому хутрі стоять дерева,
Красуються ялинки чарівні.
Степи накриті снігом та Карпати,
Змінилось сіре місто на очах.
Біліють капелюхи на дахах,
Зима дарує всім веселі свята,
Та Миколай святий у кожну хату
До дітлахів приїде на санях.
Щедрівки знов дівчата заспівають,
Вертеп веселий в гості завіта,
В домівках залунає коляда,
А діточки “Чарівну ніч” чекають,
Листи до Миколая надсилають,
Дарунки замовляють на свята.
Яринка просить ляльку в Миколая,
Данилко хоче новий барабан,
Ще й цуценя породи доберман,
Іванка сукню модну замовляє,
А Мирослава ковзанки бажає,
Та мріє про футбольний м’яч Роман.
Тарас бере папір, за стіл сідає,
Тремтить фломастер у його руці.
Гірка сльоза скотилась по щоці,
Чорнила на папері розмиває.
Але дитя на сльози не зважає,
Своє бажання пише на листі.
“Почуй мій тихий голос, Миколаю,
Та ласкою своєю огорни.
З АТО додому батька поверни,
Свою покірно голову схиляю,
Всім серцем щиро я тебе благаю,
Його до покаяння наверни.
Щоб душу врятував та схаменувся,
Щоб він ступав дорогою добра.
Я хочу, щоб закінчилась війна,
До тебе, Миколай святий, молюся,
Бо в Горлівці живе моя бабуся,
Та Галочка - двоюрідна сестра.”
Рікою ллються сльози у хлопчини,
Немовби з глузду з’їхав білий світ.
В людей зчорніли душі, мов графіт,
В крові та люті тоне Україна.
Усе це усвідомлює дитина,
Бо пам’ятає Божий заповіт.
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(січень 2015)
Коли можновладці з’ясовують між собою стосунки за допомогою зброї – страждають невинні люди, особливо діти. На це гірко дивитись…