Буває так, чекають і шукають,
Ідуть назустріч крізь усе життя.
Якщо кохають. Лиш якщо кохають.
Частіше – відлітають в небуття.
Знаходять інших десь на видноколі,
Не гірших і не краших, а нових.
Листів не пишуть і живуть поволі,
Не ймуть довіри навіть до своїх.
Дивуюся, чи так і має бути?
Та кажуть люди, кожному своє.
Буває так, що завтра ти забута.
Согодні ж ти – усе, що в нього є.