Лина Костенко, украинская поэтесса
(вольный перевод)
Иисус Христос распятый был не раз.
Там, на Голгофе, то было впервые.
Умер от смерти, может, от тех фраз…
И плакала Мария Магдалина…
На полотне распяли сотни раз,
И в мраморе, и в гипсе, и в граните.
Распяли и во мне его не раз…
Распяли – в обвинительной гонитве.
И тело ели, кровью запивали.
Сколько ещё? Быть может год,
иль десять? иль века?
Из-под полы тот образ продавали.
И не дают покоя никогда.
Куда пойду? Куда теперь пойду?
Где на Земле земля обетованна?
Казармы в Гефсиманском том саду.
И все народы, все – живая рана…
Январь, 2015 г.
==================================
(оригінал)
Ісус Христос розп’ятий був не раз.
Там, на Голгофі, це було уперше.
Умер від смерті, може, - від образ,
і за життям не пожалів умерши.
А потім розп’яли на полотні,
у мармурі, у гіпсі, і в граніті.
А потім розп’яли його в мені,
і розп’яли на цілім білім світі.
І тіло з’їли, кров’ю запили.
Ще рік, чи два, чи десять, чи довіку?
І продавали образ з-під поли,
і не дають умерти чоловіку.
Куди піду? Куди тепер піду?
Де на землі земля обітована?
Казарми в Гефсіманському саду,
і всі народи – як розкрита рана…
==============================