Іноді слів не вистачає.
Іноді в серці буря палає .
Іноді сльози рвуться на волю.
Іноді думаєш про кращую долю.
Іноді мріяти геть забуваєш.
Іноді мрієш так, що літаєш.
Іноді забуваєш всі сни.
Іноді історія хоче війни.
Іноді люди один одного вбивають.
У нашому світі всяке буває.
Іноді хлопчик маленький, стрункий
Йде на війну. І гримить на вiки
Куля, що вбила серце мале.
Куля, що вбила в світі живе.
Іноді ера наскрізь кривава
Проходить. Зростають держави.
Але іноді світ жадає війни,
Крові нової пролить на вiки.
Щоб усім її стало.
Щоб кожному стало замало
Мрії, надії, своєї держави.
Іноді хтось помирає раптово.
Іноді повільно так помирає і мова.
Іноді трапляється те, чому нема каяття.
Іноді мати бачить як гине дитя.
Іноді поділ дитячих штанців
Зникає назавжди в перерахунку днів.
Та іноді в світі зникає людина.
Але не просто зникає, її серце гине.
Не можна що б мати втрачала дитя.
Такому у світі нема каяття.
Не можна що б діти йшли на війну.
Там куля гримить. Там на віки засну.
Не можна що б мову ми забували.
Рiдна мова одна!
Інших замало!