ПЕКЕЛЬНА ЗАБАВА
Луганськ. Рік чотирнадцятий. Війна.
Лікарня. Для поранених палата.
Дитина плаче, кличе свою мати,
Іще не розуміє немовля —
Йому на ніжки більше вже не встати.
Це Миколаїв, той же час і рік.
Шкільний веселий ярмарок вітає,
Різноманіттям ласощів буяє.
“Кров немовлят” — смішком назвали сік.
Гостей кривавим трунком причащають.
Це просто жарт, простий невинний жарт!
Рекламний трюк, це легко зрозуміти!
Всім до снаги сміятись та радіти.
Що “Іродам” до вибуху гранат?
Байдуже їм, що помирають діти.
В сльозах Одеса, це кривавий рок.
Кричить нещасна жінка та ридає,
Про милосердя покидьків благає,
Горить вогнем будинок профспілок,
Вогонь життя нещадно забирає.
“Їдальня на майдані” — ресторан.
Чарує душу Київ при параді,
У ресторані гостям щиро раді.
Замовлення зробив заможний пан,
Він забажав “Одеських колорадів”.
Це просто бізнес на людських сльозах,
Дохід капіталісту і прибуток.
Йому на руку смерть, війна та смуток,
Жаднюга втратив перед Богом страх,
Він матінку продасть за грошей жмуток.
Борониться Донецьк від ворогів,
Аеропорт від обстрілу здригнувся.
Повстанець плач почув та обернувся,
Бронежилет свій зняв, дитя накрив,
Та з поля бою вже не повернувся…
Столичний клуб в неонових вогнях.
Себе брутальна молодь розважає,
Та немовля з бісквіту пожирає,
Підносить Бога смерті у піснях,
Цей ритуал на камеру знімає.
Зате побачить ролик світ увесь!
Він полетить зі швидкістю комети,
Заполонить простори інтернету,
Прославить недоумків до небес,
Цих бовдурів побачить вся планета!
…..................................
Усі кричать, що ми одна сім’я:
Донбас, Галичина та Буковина!
Благословенна нація єдина!
Але для шляхти свині не рідня!
Згорить вогнем пекельним Україна...
СОЛОМІЯ ГАЛИЦЬКА
(січень 2015)
Усі події, описані мною в цьому вірші, мали місце насправді. Поки на Донбасі йшла війна, наше пустолобе українське бидло саме так розважалося, та саме так жартувало. І ніхто з них не думав, що за усі свої гріхи рано чи пізно прийдеться відповідати.