В природе наблюдаем пробужденье
Весной от солнца света и тепла.
Так жизни музыкальное творенье
Природа, просыпаясь, начала.
Лучей диезы солнца заблистали
Светло в бемолях капелек росы.
И радуги цветами заиграли
И засияли отблеском красы.
И, словно колокольчики, - капели,
Ввысь устремили скрипки свой полёт,
Запели трубы и виолончели
И с ними – золотой валторны ход.
Возникли темы – раскрываться стали
Как первые весенние цветы.
И голоса природы зазвучали –
Сопрано, тенора, басы, альты.
Звучит мажор. Торжественно играют
Весной в природе все его лады –
Лидийский, Ионийский расцветают,
В ладу Миксолидийском, уж, сады.
Вот лето – время бурной разработки
Рождённых ласковой весною тем.
Они должны созреть за срок короткий
В диезах и бемолях, чтоб затем
В период кульминации осенней
Отдать они смогли свои плоды…
Периоды присущи всей Вселенной,
В стихии каждой есть свои лады.
***
ДИРИЖЁР
А композитор создаёт
Миры, пером рисуя ноты.
Вот партитура – в Небосвод
Окно для творческих полётов.
И дирижёр – он капитан
Большого корабля – оркестра.
Как выраженье звука стан
Струне подобен у маэстро.
И жесты опытные рук,
Дар дирижёрского таланта
Из тишины рождают звук,
Пленяя взоры музыкантов.
Волшебной палочкой взмахнёт
И вихрь пассажей вознесётся
Утихнет плавно. Снова взлёт.
И жизнь миров воссоздаётся.
***
В оркестре огненном звучит
Торжественно симфония.
И шлёт нам радости лучи
Мир Света и Гармонии.
Нам духа партии играть
Свои неповторимые
Сотрудниками можем стать
Творца незаменимыми.
Хоть Света Путь не так уж прост,
Но лишь в земных условиях
Возможен наш духовный рост
Культурой и здоровьем.
***
В неведомые дали и пространства
Дух устремлён, когда он пробуждён.
Прекрасен аромат далёких странствий
Под солнцем, снегом, ветром иль дождём.
Готовят путешествия земные
К полётам нас в далёкие миры.
Четыре есть проявленных стихии –
Природы щедрой дивные дары.
Осваиваем землю понемногу,
Когда идём, иль едем по дороге.
А вот воды стихия перед нами,
Сверкающая синими волнами.
А неба синь прозрачна и легка
И, словно острова в ней, - облака.
В неё бы окунуться, словно в море
И голубую высь глазами пить.
И в этом полусказочном просторе
Средь облаков легко летать, парить.
А что же есть за облачною высью?
Пространство, Космос, Беспредельность Мысли?
Туда лишь полетим на крыльях Света,
Осваивая новые планеты.
***
ПОЕМА ПРО МУЗИКУ
Ось навесні пробудження в природі
Ми бачимо від світла та тепла.
Життя нове, неначе б то акорди
Природа будувати почала.
Ось промінців дієзи заблищали
Світло в бемолях крапельок роси
Веселка кольорами вже заграла
І відблиском засяяла краси
Немов дзвіночки райдужні - капелі
І просяться ось скрипки у політ,
І разом труби і віолончелі,
А з ними золотий валторни хід.
І голоси природи зазвучали
Сопрано, тенора, баси, альти.
Травневе свято, нібито настало
І можемо мі в нього увійти.
Звучить мажор. І урочисто грають
В природі навесні його лади -
Лідійський, іонійський розцвітають,
В ладу міксолідійському сади.
Ось літо - час бурхливої розробки
Плоди природа зрощує в турботі -
Дозріти в час повинні всі короткий
В дієзах и бемолях, щоби потім
В період кульмінації осінньої
Змогла віддати нам свої плоди.
У Всесвіті періоди постійні
І у стихії кожної - лади
***
Диригент
А композитор утворив
Пером світи – музичні ноти.
Ось партитура – в Небосхил
Віконце для стрімких польотів.
А диригент – він капітан
Міцного корабля – оркестру.
Напружений, граційний стан
Струні подібний у маестро.
Досвідченість у жестів рук,
Дар диригентського таланту
Народжують із тиші звук,
Що є в душі у музикантів.
Змахне ось паличкою він –
Пасажів віхор вознесеться
І вщухне плавно. Знову плин,
Рух звуків знов до неба рветься.
***
У вогняний поважний час
Звучить стрімка симфонія
Шле промінь радості до нас
Світ Миру та Гармонії.
Нам духа партії заграти
Впевнено, невпинно.
Помічниками треба стати
Світу неодмінно.
До Світла кожен хоче йти,
Але в земних умовах
Лише можливо шлях знайти
Культури та здоров'я.
***
У незнайомі просторі і далі
Коли дитинство незабуте ще,
Мандрівки раптом серце побажало
Під сонцем, снігом, вітром чи дощем.
Так подорожі гарні та лихії
Готують нас до радісних польотів.
Чотири є проявлених стихії -
Природи дивовижної щедроти.
Освоювати землю певно в змозі,
Колі ідемо по прямій дорозі.
А ось води стихія перед нами
Відтінків грає синіх кольорами.
А неба синява така прозора,
Хмарини в ній, як білі оксамити.
І в неї б зануритися, як в море,
Та синю височинь очами пити,
Тугу щоб позабути, смуток, горе.
Лише літати легко і парити.
А що за височинню є сріблястою?
Безмежність думки і краси та щастя?
Туди на крилах полетимо Світла,
Світів освоюючи інших житла.
***
Фото из интернета