Василь Симоненко (1935-1963).
Я повстречался с вами в дни глухие,
Когда огней багровых языки
Взметались к звёздам и когда лихие
Всё небо раздирали ястребки.
Тогда вас люди называли псами,
Ведь вы лизали немцам башмаки,
Кричали «хайль» охрипшими басами
И «Ще не вмерла…» выли от тоски.
Где вы прошли – там пустошь и руина
И трупы там разбросаны по рвам, —
Плевала кровью "нэнька Украина"
И в морды вам и вашим господам.
Вы б пропили её, беднягу, ныне,
Распродали бы нас, лишив земли,
Когда б тогда на помощь Украине
С востока не вернулись «москали».
Теперь вы вновь, едва собравши кости,
Торгуете и оптом и враздрай,
И новых палачей зовёте в гости
На с украинским салом каравай.
И станет вам скиталищем чужбина,
Пока вас чёрт к себе не заберёт,
Не умерла - все знайте! - Украина
И не умрёт!
=============================
Ні, не вмерла Україна!
Василь Симоненко (1935-1963)
Я зустрічався з вами в дні суворі,
Коли вогнів червоні язики
Сягали від землі під самі зорі
І роздирали небо літаки.
Тоді вас люди називали псами,
Бо ви лизали німцям постоли,
Кричали "хайль" охриплими басами
І "Ще не вмерла…" голосно ревли.
Де ви ішли — там пустка і руїна,
І трупи не вміщалися до ям, —
Плювала кров'ю "ненька Україна"
У морди вам і вашим хазяям.
Ви пропили б уже її, небогу,
Розпродали б і нас по всій землі,
Коли б тоді Вкраїні на підмогу
Зі сходу не вернулись "москалі".
Тепер ви знов, позв'язувавши кості,
Торгуєте і оптом, і вроздріб,
Нових катів припрошуєте в гості
На українське сало і на хліб.
Ви будете тинятись по чужинах,
Аж доки дідько всіх не забере,
Бо знайте — ще не вмерла Україна
І не умре!