Впало небо - й розкололося надвоє...
Зорі згасли... вітер замовкав...
І волала в світ людська безодня -
Той голодний, ненаситний яр...
...як дерева те вбирали листом:
жахіт стогонів, предсмертних зойків рій?..
Плаче й досі тим кривавим змістом
Там, над яром, тих берізок стрій...
Вітер трави зморені колише,
Досі той не затамує біль;
Тут земля і досі, чути, дише -
То мільйонний подих поколінь!..
Впало небо просто в душ Безодню,
Зорі світять на Меморіал...
Кличе кров невинна Холокосту:
Не вертайте землю... в Бабин Яр
25.08.11