В банд эру - київський журналіст –
Прикормленный, но фиговый лист.
Он - прикрытие, ложь, самообман,
Зависящий от хозяина – «доберман».
Йому – до вільної думки, як до неба,
Ему услужливость, як воздух треба.
Його творчість – на кухні – хіба що,
З умови, що він не бездар, не ледащо.
Журналісти – на Шустера глядя,
Давненько - политические негляди.
Там вместо державных каналов –
Грязно-олигархические «аналы».
Всё - по заказам шефов - Бень,
По соседям грязью, знай, бульбень.
А програми, що від першої особи,
Лише брехати или врать способны.
Українство - горе – неісторичне.
Воно ж задумка – суто політична.
Українець – манкурт, «без родства»,
Він страдає, дуріє від слова Москва.
Він нічого не хоче чути і знати,
Розум його такий і скраю хата…
Окраїна – прибиральниця Європи,
Бо миє і витирає євро-панам попи.
В ТіВі й на радіо – щодня -
Тупа бандерівська стряпня.
Геть журналістики не має,
Анти-Росія – глузд «тримає».
Канали, що віщають на мові,
Душевно - дуже не здорові.
Від них інформація – негатив,
Ні розуму, ні серцю – колектив.
Головна для них задача –
Анти-москальська передача!
Мислити зовсім «не вміють»,
До гонорару дожити – мріють,
А чи віриш ти, а чи зовсім ні –
Геть - однаковісінько мені…
Хазяїн эфіру – приваткримінал,
Він - журналістику «спеленав»?
21.01.2015 г. Одесса