Це мій народ! Моя Держава!
Моя земля! Моє життя!
І тут до мене, мов до мами,
Моє горнулось немовля.
Це все моє: і птах крилатий,
Сади квітучі і гаї.
Хто дав вам право убивати
Надію на моїй землі?
Я – Волноваха, Маріуполь,
Донецьк, Одеса, Буг і Львів!
Я взяв би ніжно вас на руки,
Щоб захистить від ворогів.
Народ мій знову потерпає,
а хтось збирає бариші.
І чорний смуток серце крає.
І гнів копичиться в душі!