Закоханий… Нічого вже не бачу,
Ні плями чорної на білому вбранні.
І слів тверезих про близьку невдачу
Не хочу чути я, під сумнівом брехні…
Лиш душу виливаю їй у віршах…
Та ніччю темною між нами пролягли:
Розлука, відстань, час… І стало гірше, –
Тепло ми серць своїх схололих не знайшли.
Вже зустрічі змінилися листами,
Та слова щирого забракло і для них…
І безліч дум віднесено літами,
Та голос ніжності в душі моїй не стих…