Могила. Голокост. Ружин. 10 вересня 1941. 750 євреїв ростріляних, пристрелених, закопаних заживо на Могилі*.
*Довго-довго ворони зліталися на Могилу
І їх крик було чути далеко-далеко
(народні спогади)
Світає, а тиша пахне горем,
А тиша пахне бенкетом вороння* –
Між сонцем, правдою і полем
Роса здригається зрання. Війна –
Кипить заобрій… чадіють зорі…
Тут кривда захід** кров’ю розп’яла:
Заплаче хто? Місяць на дозорі?
Євреї йдуть у пастку край села…
Надії ніц – мовчечки, покірно –
Кнутом шмагає доля. Кривіє тінь.
Покірно самим собі тернину –
Могилу копати задля хотінь
Чужих й несамовито-звірських;
Задля всевладдя над всевсим…
Життя одне й Бог сумує грізний
І точить спис відплатищем кривим…
*
Могила дихала і тріскалась земля
І вечір сповивав її імлою,
Могила байдужістю і житом поросла
І дикому свавіллю даниною.
Могила (власна назва) – ще з хазарських і монголо-татарських часів, де були великі битви поле носить назву Могила, там же були викопані траншеї і для холокосту.
захід** - захід сонця
-----------------------------------------------------
В ті сташні дні моя бабця спасла єврейського хлопчика якому було 2 чи 3 роки і який дивом лишився живий, діти його знайшли в заплаві Раставиці і таємно сховали дома під ліжком. А в будинку були розквартировані німецькі військові.
Вірш повернув в інше русло, але я думаю вернутися до даного факту.
В наших краях завжди до звичайних євреїв ставилися з жалістю, тому що вони жили дуже бідно в порівнянні з українцями (куркулями і міщанами) (по переказам).
-----------------------------------------------------
Зараз з вуст Корчинського випливла страшна правда – яку знав народ, але ніхто не озвучував – він сказав: «Чи вибачаться євреї перед євреями за Голокост…», - правда просочилась і всі зали, що ініціатива Голокосту єврейських сектантів, яку втілив у виконання Гітлер…
п.с. – я не люблю Корчинського, але як українського ідеолога, наставника молоді і главу «Братства» дивлюся.