Привіт, рідна земле.
Давно тебе не чула,
мій низькокрилий янголе,
чи ти булА у сні, чи бУла?
Привіт, краплина чистої водиці,
І льох, що все таїть татусинії кроки,
і материнин сад, його примхливі таємниці,
усе таїть в собі мої минулі роки.
Заходжу на подвір'я, іду стежками долі,
і яблуня ще досі родить тут,
а поряд квіти мамині вже захололі..
вони вже більше не цвітуть...
І сльози криють серце.
Мій милий світе, коли я тут була?
До квітоньки промовлю слівце,
торкнулось небо до чола.