Земля свавілля не витримує без міри,
В бетоні мруть квіткові килими.
Хворіють ріки, діти світу, навіть мрії!
Від забаганок вище голови.
Черствіють душі з золотої лихоманки
До їх проблем бездушні Бог і світ.
Вже і злодії одяглись у вишиванки,
Укоротивши бідним людям вік.
Невже забули вічну заповідь Ісуса?
Бажаючи для того лише жить –
Щоб відчувати в житті бісові спокуси ,
У забаганці здійснивши щему мить.
Без ліків зачахне людська душа і світу,
Та неодмінно настане такий час.
Як справедливість людську совість не освітить,
Земля і Бог відвернуться від нас.
Приспів:
Хвора душа світу не відкриє літа,
Із-землі не злізе цілий рік зима.
Бідних та багатих одні усім літа,
Порівняє снігом чорна пелена.