Являється мені один і той же сон,
Воюю я за Україну,
ланами стелиться вогонь,
І пожирає вроду чорнобриву.
І воїни усі в одній сім’ї ,
Жорстоко грають полум’я вітрами,
Можливо, то такі часи,
Іде війна між рідними синами.
В єдиній вишиванці хлопці ті зостались,
Щоб кров всю вижати, її скрутили,
За що ж сини ті сперечались?
І що в житті не поділили?
З вогнями грають, мов маленькі діти,
можливо прапор треба поділити?
І серце затискає страшна туга,
Комусь жовта, а комусь синя смуга.