Півкелиха даремних обіцянь –
І крізь дахи наївні зорі видно,
Й ті зраджені, що з ранами в серцях, –
Такі далекі й зовсім непомітні.
Півкелиха даремних обіцянь –
І ти мені рідніший за дитинство,
І бажаніший від усіх бажань,
І, мов вогні над вівтарями, чистий.
Півкелиха твоїх солодких слів –
І я вже вірю в їхню непорожність,
Ти вже мене в їх пастку заманив,
І я живу, живу із них у кожнім.
Та в слухавці за ними – тишина,
І я собі доводжу, що не вірю.
А недопиті в келиху слова
Так просять поборотися за мрію.
Якщо на терези німих кохань
Я сумніви свої покласти зважусь,
Півкелиха даремних обіцянь
Тих недоречних тиш не переважить.