***

Виткана на озері червоним зоря.

З бору стогін чути і плач тетеря.

 

Плаче ще десь іволга, сховавшись в дупло

А мені не плачеться - бо в душі тепло.

 

Знаю, вийдеш ввечері де кільце доріг,

Сядем в копу свіжую під осінній стіг,

 

Зацілую доп'яна, и помну, як цвіт,

Хмільний мій від радості буде це привіт.

 

 

Ти сама від пристрасті знімеш шовк фати,

Доведеться п'яну вже у кущі нести.

 

І нехай дзвіночками плачуть тетері,

Є нудьга весела в кольорі зорі.