приходиш додому і втому змиваєш водою з-під крану.
залазиш під ковдру і грієшся чаєм з лимоном.
це круто, як поруч з тобою людина кохана,
і гидко, як ні; коли тобі вдома не вдома.
і фільми дивитись, і споглядати на зорі
самому жахливо, не те, щоб там просто "не ок".
в людині безкрає, таємне, привабливе море,
без неї у тебе - маленький засохший ставок.
для щастя, як кажуть, людині потрібна людина.
щоб з нею стрічати світанки на спільному ґанку.
для щастя не вистачить світла й тепла каміна,
та вдосталь зварити ранкової кави дві філіжанки.
___
https://vk.com/visanders.poetry