Ти кажеш, що в тебе міцнюща шкіра,
що ти нечутливий до сліз і болю,
що ворог дарма нашорошив крила,
що крук не поласує – ні тобою,
ні теплим світанком, що ми збирали
в надщерблену кринку парної віри,
а я йду шукати міцне забрало,
щоб в тебе не влучили хижі стріли,
бо шкіра твоя безнадійно ніжна,
тремтить у долонях, немов телятко,
яке ще не знає, як входить ніж у
наповнену співом німу горлянку.