Одинока
Виолетта Гнедаш
Наче тінь промайнула
Чи її не було?
Я про тебе забула
І кохання пішло.
Душу давлять щосили
Самоти вантажі.
Серце щастя просило
Для самотньой душі.
Розумію – юнацтво.
Пережити, як біль.
Досвід –краще багатства,
Стати сильною - ціль.
© Copyright:
Виолетта Гнедаш
, 2015
Свидетельство о публикации №115021310856