Така тиша… наче світ завмер
На мить, на одну лише мить.
Я сидів і дивився наверх
Як палає все небо, зірками горить.
Десь байдужим, холодним, не витканим
Небом, далеким тим небом,
Спокушаюсь, впиваюсь я нитками
Сяйва, що лине до мене.
Полотном, на якому небесний художник
Писав, з трепетом милувався.
Про далекі ті миті лиш думав тривожно
Та вогнями зірок надихався.
Така тиша… може навіть здатись,
Що цей витвір виключно для тебе.
Тільки недостойні ми торкатись
Тих шедеврів, що у вічнім небі.