Смак кави без тебе, до речi, невдалий.
Незграбнi хмаринки i сонця нема,
Стук смути у серцi, порожнi вокзали,
Набридла до втоми ця клята зима.
Повiльнi хвилини, крадучись вбивають
Нестерпнi, жахливi, холоднi часи.
Як скрегiт по склу все дратує. Змерзаю.
Не бачу навколо земної краси.
Мiй почерк в листi до жахiття недбалий.
Рятує лише у книжках подорож.
Смак чаю без тебе, також вже невдалий.
Всi днi надто схожi. Та й ночi також.