Лина Костенко, украинская поэтесса
То было в Корчеватом, что под Киевом.
Февраль сорок второго, морозно,.. зима.
Пятнистый пёсик жалобно поcкуливал…
Немец уже винтовку поднимал…
И целился… Ведь холодно и нудно
Ему стоять, арийцу, на посту.
А всё вокруг бессмертно и безлюдно –
Обходят все то место за версту…
Оставит миг на память мне эстампы,
Ворона небо расчертит крылом…
И много снега вёснами растаяло,
Но вспоминаю часто о былом.
Там клумбы расцвели цветами разными,
И трассу давно вывели в дугу…
А немец выстрелил…
И пёсик лежит в красном весь…
А пёсик тот скулит всё на снегу…
Февраль, 2015 г.
\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\\
оригінал
У Корчуватому, під Києвом,
рік сорок другий, ожеледь, зима.
Рябенький цуцик п’ятами накивує,
Знічев’я німець зброю підніма.
І цілиться. Бо холодно і нудно
йому стоять, арійцю, на посту.
А навкруги безсмертно і безлюдно,
бо всі обходять німця за версту.
Лишає мить у пам’яті естампи.
Ворона небо скинула крильми.
Вже скільки снігу і подій розстануло
там після тої давньої зими!
Вже там цвіли і квіти незліченні,
вже там і трасу вивели в дугу.
…А все той німець цілиться знічев’я.
…А все той песик скімлить на снігу.
=========================================
Ліна Костенко, «Вибране», Київ, вид-во «Дніпро», 1989.
====================================================