Я все життя ходив, блукав, блукав,
В пустельних пісках від смерті тікав;
Я ніс з собою і меч, і хрест.
В мені життя і смерть зійшлись навперехрест.
Я піднімав свій меч за честь хреста,
І вірив в те, що чекає Вона,
Але почався дощ і б’є в вікно,
Свіча згасла, а сонце... Де ж воно?!
Я – хрестоносець, і хранить мене Бог,
Я хочу бути з тобою удвох.
Коли скінчиться ця шалена війна,
Я повернусь додому, де чекає Вона.
Немов сто років точиться війна,
За кроком крок, а поперед стіна.
Єпископам наливають вина,
А хрестоносцям – домовина!
Вони купаються в золоті, ми – в крові,
Але поки я живий – бачу тебе уві сні.
Мені все рівно, чим скінчиться війна,
Але я хочу, щоб дочекалась вона
(... мене живого...)